п'янюга
П'ЯНЮГА, и, ч . і ж., зневажл., лайл. Те саме, що п'яниця. Картьожники [картярі], п'янюги,.. Побравшись за руки, ходили І все о плутнях говорили (Котл., І, 1952, 144); [Одарка:] А мій же п'янюга де, кажи, де? [Горпина:] Господь з тобою, Одарко! Я твого чоловіка ніколи.. в моїй хаті не бачила! (Кроп., І, 1958, 159); [Копистка:] Бувало всього. Бувало й нап'єшся отак та прителіпаєшся додому без розуму. Прокинешся вранці.. То вона: «Що, пянюго, голова болить?» (М. Куліш, П'єси, 1960, 13).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | п'янюга | п'янюги |
Родовий | п'янюги | п'янюг |
Давальний | п'янюзі | п'янюгам |
Знахідний | п'янюгу | п'янюг |
Орудний | п'янюгою | п'янюгами |
Місцевий | на/у п'янюзі | на/у п'янюгах |
Кличний | п'янюго | п'янюги |