паровий
ПАРОВИЙ1, а, е. 1. Прикм. до пара21. Парова сила; // Який служить для одержання, скупчення пари. У топці парового казана палали сухі дрова (Чорн., Визвол. земля, 1959, 124); // Який приводиться до дії силою пари. - Там, - у самій середині садка, - он бач високий димар - там у нас парова машина (Мирний, IV, 1955, 330); Кузня двигтить від важких ударів парових молотів (Сенч., Опов., 1959, 21); // Який використовує тепло пари. Залежно від виду теплоносія центральні системи опалення називаються паровими, водяними і повітряними (Довідник сіль. будівельника, 1956, 388).
2. Приготовлений для споживання дією пари. Парові котлети.
ПАРОВИЙ2, а, е. Який знаходиться під паром (див. пар1). Гречку сіють у паровому полі до сівби озимини і після збирання основних культур, які рано звільняють поле (Колг. Укр., 6, 1956, 22); // Заснований на використанні парів. В епоху Київської Русі існували різні системи землеробства - вирубна, перелогова та парова з двопільною і трипільною сівозмінами (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 403).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | паровий | парова | парове | парові |
Родовий | парового | парової | парового | парових |
Давальний | паровому | паровій | паровому | паровим |
Знахідний | паровий, парового | парову | парове | парові, парових |
Орудний | паровим | паровою | паровим | паровими |
Місцевий | на/у паровому, паровім | на/у паровій | на/у паровому, паровім | на/у парових |