паршивий
ПАРШИВИЙ, а, е. 1. Хворий на парші; шолудивий. Нате й мій гріш, та купите дьогтю, бо і у мене паршива голова (Номис, 1864, № 6436); [Єпископ:] Я стерпів образу і ви стерпіть за мене, я благаю. Одна вівця паршива хай не губить заразою отари усієї (Л. Укр., II, 1951, 429).
2. перен., розм. Дуже поганий, гидкий, паскудний. Я твоїй паршивій картопляній ляльці голову зверну (Григ., Вибр., 1959, 32); Полковник промовчав, із ним промовчали всі ветерани, що шукали смерті на полі бою, а не на якійсь паршивій вулиці (Ю. Янов., І, 1958, 200); // лайл. Огидний, бридкий (про людину). - Чому ти раніш за це не думав, сопляк ти паршивий? - злісно, з презирством промовила Рахіль, блиснувши на сина сердитими очима (Вас., II, 1959, 16); - Юрку! - гукнула мама. - Де ти, паршивий хлопчисько! Іди зараз же сюди! (Смолич, II, 1958, 77).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | паршивий | паршива | паршиве | паршиві |
Родовий | паршивого | паршивої | паршивого | паршивих |
Давальний | паршивому | паршивій | паршивому | паршивим |
Знахідний | паршивий, паршивого | паршиву | паршиве | паршиві, паршивих |
Орудний | паршивим | паршивою | паршивим | паршивими |
Місцевий | на/у паршивому, паршивім | на/у паршивій | на/у паршивому, паршивім | на/у паршивих |