перепеличка
ПЕРЕПЕЛИЧКА, и, ж. 1. Зменш.-пестл. до перепелиця. - Чисть перепелички, а не одривайсь од роботи, - поважно вимовив він (Крим., Вибр., 1965, 404); * У порівн. В шумі, в тютюновому диму, як у тумані, пройшла наймичка сіра, як перепеличка (Головко, II, 1957, 53).
2. перен., розм. Пестлива назва дівчини, жінки (перев. при звертанні) - Чого це ти, сину, так унадився в те поле, що й у неділю не посидиш дома? - питає Мотря . - Чи ти, бува, не нагледів чого там? - Егеж, нагледів, - сміється Чіпка: - там така перепеличка! (Мирний, І, 1949, 164); Зустрівсь Комар на лузі край села Та й каже, сміючись: - Добривечір, сестричко! А ти вже тут чого, моя перепеличко? (Гл., Вибр., 1951, 86).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | перепеличка | перепелички |
Родовий | перепелички | перепеличок |
Давальний | перепеличці | перепеличкам |
Знахідний | перепеличку | перепеличок |
Орудний | перепеличкою | перепеличками |
Місцевий | на/у перепеличці | на/у перепеличках |
Кличний | перепеличко | перепелички |