плаксивий
ПЛАКСИВИЙ, а, е. 1. Який часто плаче, схильний до плачу, сліз. Була в мене одним одна менша сестра, але така вередлива та плаксива, що й гулять і бавиться з нею було не можна (Н.-Лев., VI, 1966, 92); - Недарма тебе, таку плаксиву, баба Секлета під калиновим кущем ізнайшла! Усе тобі кисло! (Вишня, II, 1956, 284); * Образно. Вийшов Богун із свого намету. Глянув на плаксиве небо - скривився (Кач., Вибр., 1953, 74).
2. Який звичайно буває під час плачу. Голос в Андрія тонкий, плаксивий (Коцюб., II, 1955, 54); Кошарний жестом рук показав, як треба держатися купи, і обличчя в нього було злякано-плаксиве при цьому (Загреб., День.., 1964, 332); // Зволожений сльозами (про очі). Старий зводить на Гуторовича безбарвні плаксиві очі і витирає зморщені губи (Тулуб, Людолови, II, 1957, 136).
3. Сповнений безнадією, смутком, жалем; перейнятий чутливістю, сентиментальністю. [Настя:] Та тьфу на вас! Що се ви вигадали такої плаксивої .[пісні]! (Фр., IX, 1952, 93); Мертвотою віяло від розслабленої, плаксивої, повинутої [повитої] в присмеркові тони поезії українських декадентів та естетів (Про багатство л-ри, 1959, 150).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | плаксивий | плаксива | плаксиве | плаксиві |
Родовий | плаксивого | плаксивої | плаксивого | плаксивих |
Давальний | плаксивому | плаксивій | плаксивому | плаксивим |
Знахідний | плаксивий, плаксивого | плаксиву | плаксиве | плаксиві, плаксивих |
Орудний | плаксивим | плаксивою | плаксивим | плаксивими |
Місцевий | на/у плаксивому, плаксивім | на/у плаксивій | на/у плаксивому, плаксивім | на/у плаксивих |