побільшений
ПОБІЛЬШЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до побільшити. - Найнялась, Христинко? - лагідно й сумовито запитує Степан Васильович. - Мусила, бо інакше не проживеш, - тихцем відповіла й подивилась на свої, економською роботою побільшені руки (Стельмах, І, 1962, 203); Побільшена тінню кудлата Сашкова голова відбивалась на стіні (Коп., Лейтенанти, 1947, 166); // у знач. прикм. Над канапою стоїть у мене побільшена картка жінки у купальному костюмі (Ю. Янов., II, 1958, 20); З побільшеним апетитом накладав [Аркадій Петрович] на тарілку цілу купу салати (Коцюб., II, 1955, 388); Веденін з побільшеною увагою слухав професорову мову (Коцюба, Нові береги, 1959, 189).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | побільшений | побільшена | побільшене | побільшені |
Родовий | побільшеного | побільшеної | побільшеного | побільшених |
Давальний | побільшеному | побільшеній | побільшеному | побільшеним |
Знахідний | побільшений, побільшеного | побільшену | побільшене | побільшені, побільшених |
Орудний | побільшеним | побільшеною | побільшеним | побільшеними |
Місцевий | на/у побільшеному, побільшенім | на/у побільшеній | на/у побільшеному, побільшенім | на/у побільшених |