повимітати
ПОВИМІТАТИ, аю, аєш, док., перех. і без додатка. 1. Вимести все або багато чого-небудь. Розійшлися вечорниці. Як метіль, кинулась Марина і поприбирала, й повимітала, й повитрушувала, й повимивала (Н.-Лев., І, 1956, 99); Вони з кімнат повимітали панське сміття, побілили стіни, повимивали двері, вікна (Чорн., Визвол. земля, 1950, 116).
2. перен. Силою забрати все або багато чого-небудь. Тисячі назганяли [інтервенти] - і старих, і жінок, і дітей - набили людьми повні амбари, ті самі амбари, з яких перед цим повимітали хліб (Гончар, II, 1959, 35).
3. перен. Видалити, вигнати звідки-небудь усіх або багатьох проти їх бажання. По селах і хуторах пусто. Наче чума людей повимітала (Кач., II, 1958, 431).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | повимітаю | повимітаємо |
2 особа | повимітаєш | повимітаєте |
3 особа | повимітає | повимітають |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | повимітав | повимітали |
Жіночий рід | повимітала | |
Середній рід | повимітало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | повимітаймо | |
2 особа | повимітай | повимітайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | повимітавши |