повніти
ПОВНІТИ, ію, ієш, недок. 1. Ставати повним (у 1 знач.); наповнятися. Вода струмочками збігає в річку, а та все повніє і повніє (Десняк, II, 1955, 311); * Образно. Спам'ятався, - а ти щезла... Розум холодіє, Лиш нещасна моя думка Росте та повніє (Рудан., Тв., 1956, 56).
2. Бути наповненим чим-небудь. Як птичим голосом повніють високості! (Рильський, II, 1956, 211); // перен., рідко. Бути цілком захопленим ким-, чим-небудь. Моя старенька, ти не сердься і головою не хитай. Бо тільки ним [коханим] палає серце, бо тільки ним повнію вкрай (Сос., І, 1957, 321).
3. Ставати повним (у 7 знач.); в міру товстіти. - Тепер модно бути худою, - зітхнула з заздрістю Ірма. Вона після одруження катастрофічно повніла (Мур., Свіже повітря.., 1962, 16).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | повнію | повніємо |
2 особа | повнієш | повнієте |
3 особа | повніє | повніють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | повнітиму | повнітимемо |
2 особа | повнітимеш | повнітимете |
3 особа | повнітиме | повнітимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | повнів | повніли |
Жіночий рід | повніла | |
Середній рід | повніло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | повніймо | |
2 особа | повній | повнійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | повніючи | |
Минулий час | повнівши |