повідки
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | повідки | |
Родовий | повідків | |
Давальний | повідкам | |
Знахідний | повідки | |
Орудний | повідками | |
Місцевий | на/у повідках | |
Кличний | повідки |
поводок
ПОВОДОК, відка, ч. 1. Те саме, що повідець. Боєць схилився на коні.. Рука трима спрокволу Ремінний жовтий поводок, Опущений додолу (Мал., Звенигора, 1959, 115).
2. Прикріплений до нашийника ремінь (або ланцюжок), за який водять собаку. Купили ви йому [собаці] нашийника, купили поводок і за кілька часу ведете до мисливського клубу (Вишня, II, 1956, 134).
@ [Ходити (йти, бути)] на поводку в кого, чиєму - те саме, що [Бути (перебувати, йти і т. ін. )] на поводі (див. повід1). - Ти мій авторитет підриваєш! На поводку в Гайворона ходиш! (Зар., На.. світі, 1967, 274); Він [Щорс] давав відсіч тим, які йшли на поводку в меншовиків (Скл., Легенд. начдив, 1957, 15).
3. Те саме, що волосінь 3. Петро забрів у воду, потихеньку потяг за шворку, почав піднімати над водою один за одним поводки з гачками (Загреб., Спека,1961, 272).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | поводок | повідки |
Родовий | повідка | повідків |
Давальний | повідкові, повідку | повідкам |
Знахідний | поводок | повідки |
Орудний | повідком | повідками |
Місцевий | на/у повідку | на/у повідках |
Кличний | повідку | повідки |