погадати
ПОГАДАТИ, аю, аєш, док. 1. неперех. Гадати, думати якийсь час. Довгенько так посумовавши [посумувавши], Пішла [Дидона] в будинки на постіль; Подумавши там, погадавши, Проворно скочила на піл (Котл., І, 1952, 85); Подумав я, погадав. - Добре, - кажу, - за все вам спасибі! (Мур., Бук. повість, 1959, 8).
2. неперех. Подумати, розміркувати. - Браття, - каже [бесідник], - ми.. того прийшли, аби враз із вами погадати над нашою нуждою (Март., Тв., 1954, 183); - Б'єшся-б'єшся, а праця - за цілий день шістнадцять годин. На всю сім'ю півпуда жита заробиш, цілою сім'єю. - Отут і подумай, і погадай (Головко, І, 1957, 239).
3. перех. і без додатка. Розміркувавши, зробити висновок. Марусяк погадав, що, може, ліпше буде піти пріч (Хотк., II, 1966, 228); // Промовити в думці що-небудь. - Я їм нічого злого не зробив. - Але не зробив нічого й доброго, - погадала собі старенька (Хотк., II, 1966, 180).
4. перех. і неперех., діал. Задумати що-небудь. Як погадала [Якимиха], так і зробила (Кобр., Вибр., 1954, 54).
5. неперех., діал. Подумати. - Вашу матір відшукала панна Маня, бо про неї в першій хвилині нещастя ніхто не погадав (Коб., III, 1956, 185).
6. перех. і з спол. щ о, діал. Уявити що-небудь. Погадайте собі лиш, що то за мука до нікого живого словечка не промовити (Стеф., III, 1954, 23).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | погадаю | погадаємо |
2 особа | погадаєш | погадаєте |
3 особа | погадає | погадають |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | погадав | погадали |
Жіночий рід | погадала | |
Середній рід | погадало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | погадаймо | |
2 особа | погадай | погадайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | погадавши |