погордий
ПОГОРДИЙ, а, е. Те саме, що погордливий. Чарлі [чиж] - неповоротке ледащо, завжди бундючне, погорде і напівсонне (Коп., Як вони.., 1961, 194); Наша землячка ходила тихо, чорна коса одтягувала її голову трохи назад, і це надавало їй погордого вигляду (Ю. Янов., І, 1958, 171); Косінський неначе прокинувся від забуття, звів погорду голову з гетьманською посмішкою на устах (Ле, Наливайко, 1957, 82).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | погордий | погорда | погорде | погорді |
Родовий | погордого | погордої | погордого | погордих |
Давальний | погордому | погордій | погордому | погордим |
Знахідний | погордий, погордого | погорду | погорде | погорді, погордих |
Орудний | погордим | погордою | погордим | погордими |
Місцевий | на/у погордому, погордім | на/у погордій | на/у погордому, погордім | на/у погордих |