позадкувати
ПОЗАДКУВАТИ, ую, уєш, док., розм. 1. Піти, полізти і т. ін. куди-небудь задом наперед, назад. Бабуся позадкувала до дверей, махаючи руками (Хижняк, Тамара, 1959, 262); Коліями квапливо пропихкав паровоз і, певне пройшовши стрілку, позадкував до ешелону (Загреб., Європа 45, 1959, 90); // Податися назад (від несподіванки, злякавшись кого-, чого-небудь і т. ін.). Мишастий [кінь] підвів голову й позадкував у голоблях (Довж., І, 1958, 77); Зупинився [Євген] і враз із виряченими очима позадкував від горбатого дідуся, який стояв на галявині (Донч., VI, 1957, 24); // Відступити в бою, на війні. Першими позадкували німецькі солдати, тоді гайдамаки схопились і кинулись тікати (Панч, І, 1956, 324).
2. перен. Відмовитися від своїх думок, слів, намірів, обіцянок. - Ну, скажу я вам зараз, що згодний. Не криюсь: хочеться мені так сказати... А раптом трапиться щось, і мені доведеться позадкувати (Шовк., Інженери, 1956, 218); - Все ясно, - говорила [Ніна] Максимові за вечірнім чаєм у своїй квартирі. - Павло перелякався і позадкував. Перелякався, що я справді з'явлюся до нього (Добр., Тече річка.., 1961, 209).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | позадкую | позадкуємо |
2 особа | позадкуєш | позадкуєте |
3 особа | позадкує | позадкують |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | позадкував | позадкували |
Жіночий рід | позадкувала | |
Середній рід | позадкувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | позадкуймо | |
2 особа | позадкуй | позадкуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | позадкувавши |