ПОКЛІН, ПОКЛОН, лону, ч. 1. Нахиляння голови або верхньої частини тулуба (на знак вітання, поваги, подяки, під час молитви і т. ін.). Надя, сидячи на балконі, здалека могла бачити свого залицяльника й привітно осміхатися на його увічливі поклони (Крим., Вибр., 1965, 337); Амангельди підвівся йому назустріч, відповів на поклон (Десняк, II, 1955, 69).

@ Віддавати (віддати) поклін див. віддавати; Земний (доземний) поклін - те саме, що Земний уклін (див. земний). Злізла [Мотря] з печі, впала навколішки перед образом та тихо й чуло молилася, б'ючи земні поклони (Мирний, І, 1949, 411); Які чуття із мрій напівзабутих Плачем вставали в синій далі гін, Коли земний віддаючи поклін, Вони торкались рук його закутих! (Мал., Книга.., 1954, 86); Лимариха стала навколішки перед образами і.. почала хреститись і класти доземні поклони (Добр., Очак. розмир, 1965, 27); Класти поклони (поклін) див. класти; Низький поклін див. низький; Поясний поклін - нахиляння верхньої частини тулуба, при якому простягнута рука торкається землі. Побачивши гостя, матушка зразу ж здригнулася всередині і по-чернечи віддала поясний поклін (Стельмах, І, 1962, 638).

2. Вітання, найкращі побажання, які передають кому-небудь у листі або через когось; привіт. Міцно і щиро стискаю Вашу руку. Вашій мамі низенький поклін від мене (Л. Укр., V, 1956, 394); [Шахтар:] Прощай, Кузьма.. Пітерцям від нас поклін (Корн., І, 1955, 157); Сестра восени пішла додому на Полтавщину, а він, передавши нею поклони матері та злиденний свій заробіток,.. зостався ще на одну весну в степах (Гончар, II, 1959, 29).

3. заст., розм. Принижене прохання. - Та я ж осе до нашого пана з поклоном. Будь ласка, паночку, зарятуйте... Дайте капельок (Мирний, IV, 1955, 379).

Іти (піти, їхати, поїхати і т. ін .) з поклоном (на поклін) до кого: а) виявляти своїм приходом відданість, покірність і т. ін. кому-небудь. Умившись і трохи прибравшись, вони пішли на поклін до митрополита (Н.-Лев., І, 1956, 336); б) звертатися до кого-небудь з приниженим, покірним проханням. Венера тілько що уздріла, Що вже Троянці на човнах, К Нептуну на поклон побігла, Щоб не втопив їх у волнах [хвилях] (Котл., І, 1952, 109); - Знаю: наріжуть землі, не піду з поклоном до того ж Гмирі чи Шумила, - виори, будь ласка, хоч з половини. Сам собі хазяїн! (Головко, II, 1957, 536).

4. розм. Вітання з подарунком. А він їй поклін дає, коня вороного, вона йому поклін дає, хусточку шовкову (Чуб., V, 1874, 324); - Що ж, тіточко, як великому панові доведеться, що йому на поклон понести? (Кв.-Осн., II, 1956, 282).