покуп
ПОКУП, у, ч., розм. 1. Те саме, що купування.
2. Куплена річ; покупка. - Софія не призналась би зроду, що йде за покупом для баронеси (Л. Укр., III, 1952, 537).
3. Потреба в якомусь товарі з боку покупця; попит. Як нема покупу, то вони (крамарі там, чи що) дешево продаватимуть кожухи (Сл. Гр.); - А може, за місяць, за другий і на чіпці знов покуп буде (Фр., III 1950, 67).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | покуп | покупи |
Родовий | покупу | покупів |
Давальний | покупові, покупу | покупам |
Знахідний | покуп | покупи |
Орудний | покупом | покупами |
Місцевий | на/у покупі | на/у покупах |
Кличний | покупе | покупи |