покуття
ПОКУТТЯ, я, с. В українській селянській хаті - куток, розміщений по діагоналі від печі, та місце біля нього. [Тиміш:] Милості просимо в господу... Дуже, дуже раді, що завітали. Сідайте на покуття (Кроп., IV, 1949, 244); На покутті посадили найдорожчого гостя- сивого інженера, який приїхав останнім (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 32).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | покуття | |
Родовий | покуття | |
Давальний | покуттю | |
Знахідний | покуття | |
Орудний | покуттям | |
Місцевий | на/у покутті | |
Кличний | покуття |