полаяти
ПОЛАЯТИ, аю, аєш, перех. 1. Док. до лаяти1. Аби вас [Христю і Пріську] випхнути з села.. А випхнути треба, бо зовсім пропаде Хведір. Думав, як полаю - оханеться... Кий біс! (Мирний, III, 1954, 54); На цей раз зацікавило її, за що саме Артем отак полаяв Павлушу, отак уразив його й образив (Головко, II, 1957, 251); У розмовах ввічливий [Хома] і не лихослов. Ніколи не скаже: «Чорти б тебе взяли», а як захоче кого полаяти, говорить: «Хай йому тямиться» (Тют., Вир, 1964, 80).
2. док. Лаяти якийсь час. Так було тільки часом забуду, де що покладу: пані трохи мене полає та й перестане (Н.-Лев., III, 1956, 260); Зайшов [Єгор], як завше, на відкатку, постояв, дивлячись на шків, полаяв (трохи, для порядку) нерозторопних новачків (Уп., Вірші.., 1957, 197).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | полаю | полаємо |
2 особа | полаєш | полаєте |
3 особа | полає | полають |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | полаяв | полаяли |
Жіночий рід | полаяла | |
Середній рід | полаяло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | полаймо | |
2 особа | полай | полайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | полаявши |