політехнік
ПОЛІТЕХНІК, а, ч., розм. Студент політехнічного інституту або політехнікуму. Команди спортклубу КПІ [Київського політехнічного інституту] часто зустрічаються з студентами-політехніками братніх республік та соціалістичних країн (Веч. Київ, 23.V 1961, 4); // Інженер чи технік, що закінчив політехнічний інститут або політехнікум.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | політехнік | політехніки |
Родовий | політехніка | політехніків |
Давальний | політехнікові, політехніку | політехнікам |
Знахідний | політехніка | політехніків |
Орудний | політехніком | політехніками |
Місцевий | на/у політехніку, політехнікові | на/у політехніках |
Кличний | політехніку | політехніки |