померзлий
ПОМЕРЗЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. мин. ч. до померзти.
2. у знач. прикм. Який загинув від морозу, холоду. Померзлі виноградники потребують найстараннішого проведення всіх агротехнічних заходів (Хлібороб Укр., 5,, 1967, 31).
3. у знач. прикм. Який дуже змерз, відчувши холод, мороз. Померзлі, мокрі, озвірілі.. В багні, в якімсь липучім зіллі, Ми повертались до села... (Рильський, Поеми, 1957, 180).
4. у знач. прикм., рідко. Який затвердів від морозу, перетворився в кригу. Скрипить померзлий сніг з-під підошов (Руд., Ленінградці, 1948, 51).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | померзлий | померзла | померзле | померзлі |
Родовий | померзлого | померзлої | померзлого | померзлих |
Давальний | померзлому | померзлій | померзлому | померзлим |
Знахідний | померзлий, померзлого | померзлу | померзле | померзлі, померзлих |
Орудний | померзлим | померзлою | померзлим | померзлими |
Місцевий | на/у померзлому, померзлім | на/у померзлій | на/у померзлому, померзлім | на/у померзлих |
померзти
ПОМЕРЗТИ див. померзнути.
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | померзну | померзнемо |
2 особа | померзнеш | померзнете |
3 особа | померзне | померзнуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | померз | померзли |
Жіночий рід | померзла | |
Середній рід | померзло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | померзнімо | |
2 особа | померзни | померзніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | померзши |