померхлий
ПОМЕРХЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. мин. ч. до померхнути.
2. у знач. прикм. Який утратив яскравість, блиск; який потьмянів. Все воно [ювелірні речі] було витерте і старе, з слідами рук хазяїв, тепер вже мертвих, і той померхлий метал ховав у собі багато історій (Коцюб., II, 1955, 404).
3. у знач. прикм. Який світиться тьмяно. Серединою ріки по ясному спокійному фарватеру ще де-не-де снували.. бакенщики, гасили померхлі, вже ледве помітні сигнальні вогні (Гончар, І, 1954, 471).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | померхлий | померхла | померхле | померхлі |
Родовий | померхлого | померхлої | померхлого | померхлих |
Давальний | померхлому | померхлій | померхлому | померхлим |
Знахідний | померхлий, померхлого | померхлу | померхле | померхлі, померхлих |
Орудний | померхлим | померхлою | померхлим | померхлими |
Місцевий | на/у померхлому, померхлім | на/у померхлій | на/у померхлому, померхлім | на/у померхлих |