помисел
ПОМИСЕЛ, ПОМИСЛ, слу, ч., книжн. Думка, супроводжувана певним наміром, замислом. Слухавши такії його речі, Наум дуже злякавсь, бо думав, чи нема у нього помислу, щоб.. самому собі смерть заподіять (Кв.-Осн., II, 1956, 92); Я проголосую, мамочко, всім серцем своїм, всіма помислами за владу Радянську - найправдивішу в світі... (Цюпа, Назустріч.., 1958, 140); * Образно. Де б не йшов І де б не знав чужі краї, Я бережу її [Вітчизни] любов, Труди і помисли її (Мал., Звенигора, 1959, 318); // Заглиблення думками в що-небудь; міркування. Він помислом своїм народних дум глибини Проник і освітив, добувши з тих глибин Все найкоштовніше, - і звідти виніс він І мрію життьову народу України (Бажан, Нашому юнацтву, 1950, 35).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | помисел | помисли |
Родовий | помислу | помислів |
Давальний | помислові, помислу | помислам |
Знахідний | помисел | помисли |
Орудний | помислом | помислами |
Місцевий | на/у помислі | на/у помислах |
Кличний | помисле | помисли |
помислити
ПОМИСЛИТИ див. помишляти.
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | помислю | помислимо |
2 особа | помислиш | помислите |
3 особа | помислить | помислять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | помислив | помислили |
Жіночий рід | помислила | |
Середній рід | помислило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | помислімо | |
2 особа | помисли | помисліть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | помисливши |