поналивати
ПОНАЛИВАТИ, аю, аєш, док., перех. 1. Налити багато чого-небудь у багатьох місцях; наливши, утворити багато чогось у багатьох місцях. Аж чудно, далебі, мені! Ну, що їм від того прибуде, Як дощ поналива води? (Гл., Вибр., 1951, 35); Поналивав зеленаві калюжі дощ, золотом бризкають вони в лісовій глушині (Ю. Янов., Мир, 1956, 143); // Наповнити багато чого-небудь рідиною. Сухобрус поналивав чарки, і всі випили й стали ще веселіші (Н.-Лев., І, 1956, 359); // безос. Виїжджали з Криничок по добрій санній дорозі, а повернулись уже по весняному бездоріжжю: вода підступала з-під снігу, поналивало балки (Гончар, Таврія.., 1957, 481).
2. безос. Набратися соком (про бруньки, плоди, зерно і т. ін.). На гілках уже скрізь поналивало бруньки (Фр., XIII, 1954, 306).
3. перен., розм. Упоїти багатьох. Набігли волосні в хату, де саме гульня йшла. Чіпка зараз до їх. Поналивав так, що ледве додому рачки долізли (Мирний, II, 1954, 292).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | поналиваю | поналиваємо |
2 особа | поналиваєш | поналиваєте |
3 особа | поналиває | поналивають |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | поналивав | поналивали |
Жіночий рід | поналивала | |
Середній рід | поналивало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | поналиваймо | |
2 особа | поналивай | поналивайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | поналивавши |