поневолений
ПОНЕВОЛЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до поневолити. Зібралися всі домашні і всі дикі звірі, поневолені чоловіком, і ухвалили вислати до царя Соломона післанців з-поміж себе (Фр., IV, 1950, 118).
2. у знач. прикм. Який перебуває під якимсь гнітом. Коли б могли вони тим людям нагадати Про поневолених, замучених братів, .. Тоді б замовкли вже самі собою Кайданів брязкіт і такі слова... (Л. Укр., І, 1951, 166); Розгромила Радянська Армія німецьких фашистів, звільнила Радянську Україну, визволила поневолені народи з-під фашистського чобота (Вишня, І, 1956, 293).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | поневолений | поневолена | поневолене | поневолені |
Родовий | поневоленого | поневоленої | поневоленого | поневолених |
Давальний | поневоленому | поневоленій | поневоленому | поневоленим |
Знахідний | поневолений, поневоленого | поневолену | поневолене | поневолені, поневолених |
Орудний | поневоленим | поневоленою | поневоленим | поневоленими |
Місцевий | на/у поневоленому, поневоленім | на/у поневоленій | на/у поневоленому, поневоленім | на/у поневолених |