поплескати
ПОПЛЕСКАТИ, ещу, ещеш, док. 1. перех. і неперех. Злегка ударити рукою кілька разів по чому-небудь. [Бентлі:] Я вас ненавиджу, майоре! [Петерсон:] ..А хіба це має якесь значення в нашій службі? Ви непоправний фантаст, Бентлі! (Поплескав його по плечу) (Галан, І, 1960, 397); Василь поплескав долонею по гарячому металу трактора (Довж., І, 1958, 83).
Поплескати в долоні - те саме, що Плескати в долоні (якийсь час) (див. плескати). - Не лякай, Масло, бо каятимешся, - стиснув кулаки Василь. - О! Пташеня кігті показує. Ура! Ура! - глузливо поплескав в долоні Масло (Хижняк, Невгамовна, 1961, 316); - Навіщо ж ти тоді нас викликав? - скипів Дорош. - Щоб поплескати тобі в долоні? (Тют., Вир, 1964, 172).
2. неперех., розм. Займатися пересудами якийсь час.
@ Поплескати язиком: а) те саме, що Плескати язиком (якийсь час) (див. язик). Під тином, на дубочках, де сходиться молодь язиком поплескати, насіння полузати, там можна і в хихоньки-хахоньки погратися (Грим., Незакінч. роман, 1962, 12); б) поговорити по-пустому, несерйозно про що-небудь. Вона подумала, що син поплеще язиком про поле та насіння і замовкне, як було досі (Чорн., Потік.., 1956, 356).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | поплещу | поплещемо |
2 особа | поплещеш | поплещете |
3 особа | поплеще | поплещуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | поплескав | поплескали |
Жіночий рід | поплескала | |
Середній рід | поплескало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | поплещімо | |
2 особа | поплещи | поплещіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | поплескавши |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | поплескаю | поплескаємо |
2 особа | поплескаєш | поплескаєте |
3 особа | поплескає | поплескають |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | поплескав | поплескали |
Жіночий рід | поплескала | |
Середній рід | поплескало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | поплещимо | |
2 особа | поплещи | поплещіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | поплескавши |