попосидіти
ПОПОСИДІТИ, джу, диш, док. 1. Сидіти де-небудь тривалий час. І попосиділа ж вона під поштою не годину, дожидаючись (Барв., Опов.., 1902, 498).
2. Перебувати де-небудь тривалий час. [Xрапко:] Нехай же тепер розумний та й на кухні попосидить [Петро]; людської страви попоїсть... (Мирний, V, 1955, 163).
3. Навчатися де-небудь тривалий час. [Печариця:] В бурсі попосидь літ десять-дванадцять, та от тобі тільки й ходу, що учителем! (Мирний, V, 1955, 146).
4. Бути ув'язненим тривалий час. Гущу прийняли добре.. - Що, попосидів? - Мовляв, знаєм, за що (Коцюб., II, 1955, 65).
5. над чим. Виконувати яку-небудь складну, копітку роботу тривалий час.
6. на чому, у сполуч. із сл. каша, хліб і т. ін. Харчуватися чим-небудь одним тривалий час. [Печариця:] А якби вони [студенти] попосиділи дома на гречаній каші, з книшами, а в бурсі - на червивій тарані, то не тієї б заспівали! (Мирний, V, 1955, 146).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | попосиджу | попосидимо |
2 особа | попосидиш | попосидите |
3 особа | попосидить | попосидять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | попосидів | попосиділи |
Жіночий рід | попосиділа | |
Середній рід | попосиділо | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | попосидьмо | |
2 особа | попосидь | попосидьте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | попосидівши |