попростягати
ПОПРОСТЯГАТИ, аємо, аєте, док., перех. Простягти в певному напрямку руки, ноги (про всіх або багатьох). Вибігла й дітвора на нас дивитись. Пані каже їм по-своєму: «Дайте сім [цим] хлопкам ручок поцілувати». Вони й попростягали рученята - цілуйте! (Вовчок, І, 1955, 45); // Витягнути, розкинути в певному напрямку віти, гілки і т. ін. (про дерева, кущі тощо). Старі, віковічні, дикі груші росли коло самої хати, попростягали гілки до самого причілка й неначе заглядали в старі невеличкі віконця (Н.-Лев., IV, 1956, 192); Ще за горою десь весна, Іще навкруг бухикають морози, А вже, дивись, на схилі виноград Попростягав до сонця лози (Вирган, В розп. літа, 1959, 113); // Спрямувати що-небудь до чогось. Вихованці мої працюють по всьому Хрещатику, де тільки баштові крани стріли попростягали до неба (Кучер, Дорога.., 1958, 45).
@ Попростягати ноги - те саме, що Витягти (витягнути) ноги (про всіх або багатьох) (див. витягати). - Хто ж тобі їсточки зварить? Ви ж зі своїм учителем і ноги попростягаєте... (Речм., Весн. грози, 1961, 35).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | попростягаю | попростягаємо |
2 особа | попростягаєш | попростягаєте |
3 особа | попростягає | попростягають |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | попростягав | попростягали |
Жіночий рід | попростягала | |
Середній рід | попростягало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | попростягаймо | |
2 особа | попростягай | попростягайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | попростягавши |