ПРАВДА, и, ж. 1. Те, що відповідає дійсності; істина. Народ повинен перш за все і більш за все знати правду - знати, в чиїх же руках на ділі державна влада (Ленін, 34, 1973, 14); [Кассандра:] А як же ти, Гелене, одріжняєш [одрізняєш] брехню від правди? (Л. Укр., II, 1951, 297); // Певна сукупність достовірних відомостей про що-небудь. В своїм оповіданні вона багато наплутала.. Але тут була часточка болючої правди (Коцюб., І, 1955, 456); Рядок за рядком, поема за поемою народжувалися в заповітній книжечці, і оживала в ній жахлива правда епохи кріпацтва (Тулуб, В степу.., 1964, 158); // Дійсний стан речей. [Руфін:] Відкрий їм правду про подружжя наше (Л. Укр., II, 1951, 451); * Образно. Може, ще раз сонце правди Хоч крізь сон побачу... (Шевч., І, 1963, 256); Хоче правді затулити рот Лицемір, брехнею ввесь підшитий (Рильський, III, 1961, 122).

Всю (усю) правду казати (сказати) - розповідати комусь про що-небудь, нічого не приховуючи. Думали-думали, як то лучче [краще] Катрю завістити про те, що чули, та, порівнявшись, просто усю правду кажемо (Вовчок, І, 1955, 218); - Скажи мені усю правду, чи любиш ти мене (Н.-Лев., VI, 1966, 362); Дійти правди - зрозуміти що-небудь. Пора зрозуміти - не тим, кого обманюють, вони скорше дійдуть правди, а тим, хто обманює,.. що слово «свобода» - це, може, найголовніше зі слів, хоч і обіцяє багато розкішних убрань (Хотк., І, 1966, 177); Довести правду кому - переконати кого-небудь у тому, що він помиляється або неправильно себе поводить. - Швидше, - кажу, - діставай-но зі скрині Білі штани, ті... найширші в ходу... Я йому правду таки доведу! (С. Ол., Вибр., 1959, 101); Допитуватися (допитатися, дошукуватися, дошукатися, вивідувати, вивідати і т. ін. ) правди; Докопуватися (докопатися) до правди - дізнаватися про справжній стан речей. Піду ще до батюшки та розпитаю про неї [Соломію]. В кого вже допитатись правди, як не в його (Н.-Лев., VI, 1966, 321); [Передерій:] Сам чортяка ногу зломе [зломить], а в його правди не дошукається (Мирний, V, 1955, 123); Випрямилась [Галя], довго й пильно дивилася на Чіпку, немов вивідувала правди (Мирний, І, 1949, 341); Марійка збилася з ніг, докопуючись до правди (Стельмах, II, 1962, 234); До правди - справді, дійсно. - Не об Оркадієві річ, цей до правди сердешна людина (Дн. Чайка, Тв., 1960, 89); Істинна (свята, суща, чиста, чистісінька, щира) правда - істина, що не підлягає ніяким сумнівам. Одначе син таки каже істинну правду, що ніщо йому так не пахне, як цей степ (Гончар, Тронка, 1963, 5); - Нікуди вони не ходили, це я тобі набрехав. От свята правда (Тют., Вир, 1964, 9); «Кожна література, пишете Ви, якщо вона хоче бути не мертвою, а живою, зможе подати тільки те, що дає само життя». Суща правда! (Коцюб., III, 1956, 245); Ви чули, що сказав мій фронтовий товариш? Чули? То знайте ж: все сказане ним - чистісінька правда! (Кол., На фронті.., 1959, 188); - Бабусенько, голубонько, Серце моє, ненько! Скажи мені Щиру правду, Де милий-серденько? (Шевч., І, 1963, 58); Коли на правду йде - якщо говорити щиро, нічого не приховуючи. Коли вже на правду йде, то й мені він чи одну нічку снився? (Вовчок, І, 1955, 229); На правду вийшло - сталося так, як передбачалося. Аж бач! Так воно й на правду вийшло, хлопці. Прибіг Петро, гукнув, загурчав (Г.-Арт., Байки.., 1958, 47); По правді - не відступаючи від істини; справді, насправді. Я ворожбу такую знаю, Хоть що, по правді одгадаю, І вже ніколи не збрешу (Котл., І, 1952, 154); Та й жив ти не в трояндовім вінку, Лаврового по правді заслуживши (Рильський, II, 1960, 142); Правда на моєму (твоєму, його, нашому і т. ін. ) боці; Твоя (його, ваша, їхня) правда - хтось правий, має рацію у чому-небудь. Де і в чому він схибив, що не зміг заволодіти її серцем? Адже правда на його боці, на його? (Гончар, II, 1959, 192); А чванитесь, що ми Польщу Колись завалили! Правда ваша: Польща впала, Та й вас роздавила! (Шевч., І, 1963, 334); Воно, звичайно, може, їхня правда. Мабуть-таки, їхня. Не ті часи. Тепер вже на волах далеко не заїдеш (Довж., І, 1958, 75); Правду кажучи; Кажучи (сказавши) по правді; По правді сказати; Правду сказати (мовити, змовити), у знач. вставн. сл. - дотримуючись істини. Правду кажучи, йому й самому кортіло довантажити підводи ще бодай сотнею мін (Гончар, III, 1959, 312); Я, по правді сказавши, й тепер трохи дивуюсь, що мені так легко пишеться до Вас (Л. Укр., V, 1956, 10); - Та вона проворна: це правда, але, сказати по правді, дуже робоча (Н.-Лев., VI, 1966, 326); І правду сказать - не живу я з людьми як слід (Мирний, V, 1955, 344); Мордатий він собі пан і, правду змовити, поганий (П. Куліш, Вибр., 1969, 274); [Усякими і т. ін. ] правдами й неправдами див. неправда.

@ Від правди не втечеш - уживається для констатації факту, який для мовця або для співрозмовників не дуже бажаний або неприємний. - А хто ж ми? - насторожився Марат. - Ох, тільки підмайстри, - зітхнув Крушина. - Газетні підмайстри.. Від правди не втечеш... (Жур., Нам тоді.., 1968, 120); Дивитися (глянути, подивитися і т. ін. ) правді в очі (у вічі) див. око¹; Ніде правди діти див. дівати; Ніде (нема де) правди сховати - те саме, що Ніде правди діти. Батько завсігди казав, що як довчусь я в нашій школі, то віддасть мене ще в місто вчитися. Ніде правди сховати, мені не зовсім це подобалось (Гр., І, 1963, 291); Правду говорити (казати, сказати, рубати, різати і т. ін. ) у вічі (в очі, до віч); Правду (правду-матінку) різати (рубати) - говорити сміливо, відверто, нічого не приховуючи. Василь нашустрився [наїжачився]. Ріже прямо у вічі Йосипенкові правду, перед людьми страмить (Мирний, IV, 1955, 170); [Любов:] Оресте, ти дорікав мені, що в мене бракує одваги, що я боюсь сама собі сказати правду в вічі... я тепер нічого не боюсь, нічого... (Л. Укр., II, 1951, 44); У нас так ведеться: ми один одному рубаємо правду у вічі (Збан., Таємниця.., 1971, 393); Як перед більшим менший чоловік До правди повернуть язик Одважився, по стародавній мові, Що хлібець їж, А правду ріж, - Того й гляди - утнуть, як Комарові (Гл., Вибр., 1951, 89); Через ці кляті порядки і пішов я з гвардії, тому що звик різати правду-матінку просто в вічі (Тулуб, В степу.., 1964, 136); Проти правди не попреш - справжнього стану речей приховати не можна. - Я, каже, ..тепер знаю, що тільки з червоним прапором нас прийме народ.. Проти правди не попреш (Панч, На калин. мості, 1965, 110).

2. Правдивість; правильність. Правда в їхньому дитбудинку була мірилом усіх чеснот (Коз., Листи.., 1967, 34); Одна з чудових якостей фільму «Тіні забутих предків» - поєднання історичної й фольклорної правди з сучасністю звучання (Мист., 3, 1965, 41); // чого, у знач. означ. Який відповідає істині, дійсності. Вірю я в правду свого ідеалу (Л. Укр., І, 1951, 271); Вона має право сказати йому слово правди! (Коцюб., І, 1955, 29).

Правда життя - правдивість у художньому зображенні різних життєвих колізій. Кожна нова зустріч з геніальною спадщиною Горького дедалі зміцнювала мої творчі принципи, серед яких провідним і незмінним залишалась вірність сценічній правді життя (З глибин душі, 1959, 57).

@ Служити (догоджати і т. ін. ) вірою і правдою кому, чому - самовіддано або запопадливо ставитися до кого-, чого-небудь. Не знає [сестра], чи цілувати, чи лаяти свого брата, який вірою і правдою догоджає панам (Стельмах, І, 1962, 10); Звернувся [отаман] до всіх повстанців, щоб складали зброю та йшли служити вірою і правдою радвладі (Речм., Весн. грози, 1961, 57).

3. Справедливість; порядок, який грунтується на справедливості; протилежне кривда. Нехай же вітер все розносить На неокраєнім крилі. Нехай же серце плаче, просить Святої правди на землі (Шевч., І, 1963, 224); За правду, браття, єднаймось щиро (Л. Укр., І, 1951, 55); І писав Грицько в далеке місто, воював за правду на селі (Сос., І, 1957, 345); // Соціально зумовлене розуміння справедливості. З хазяйської правди наймитові очі лізуть (Укр.. присл.., 1963, 89); Мужича правда єсть колюча, А панська на всі боки гнуча (Котл., І, 1952, 274); Скрізь по степах судяться зараз дві правди: правда багатих і правда бідних (Ю. Янов., II, 1958, 178); * Образно. Кати знущаються над нами, А правда наша п'яна спить (Шевч., І, 1963, 323); Світало світло правди, Боролось зло з добром (Фр., XIII, 1954, 232); Тоді, як грім під час негоди Впаде на голову катів, Нам сонце правди і свободи Засяє в тисячах огнів (Вороний, Вибр., 1959, 201).

По правді - справедливо. По правді роби - доброго кінця сподівайся! (Укр.. присл.., 1963, 165); Не по правді ви із своєю Лесею робите (П. Куліш, Вибр., 1969, 67); Він буде судити не за могоричі, а буде судити по правді (Н.-Лев., VI, 1966, 401); Стояти (стати) за правду - відстоювати справедливість. Научає [син].., Як в світі жить,.. За правду стать! за правду згинуть! (Шевч., II, 1963, 369); - За це він у вас молодець, що за правду стоїть (Головко, II, 1957, 251).

@ Правда зверху буде - справедливість переможе. - Та вже таки колись правда зверху буде! - думали вони [кріпаки] і стали дожидати «слушного часу»... (Мирний, І, 1949, 324).

4. Уживається як назва кодексів середньовічного права. Руська Правда.

5. у знач. присудк. сл. Справді, насправді. [Міріам:] Се правда! він ніколи не вважав на те, що з вас ніхто його не вартий (Л. Укр., II, 1951, 123); - Воно таки правда, що Чіпка непевний (Мирний, II, 1949, 414); // чому і без залежного слова. Уживається як запитання в сполуч. із частками хіба не, чи, невже і без них. Чим, каже, вони будуть платити, коли їм і самим їсти нічого?.. Хіба не правда то? (Мирний, IV, 1955, 256); - І ваша мама, здається, любить книжки, любить читати. Правда? (Н.-Лев., VI, 1966, 46); - Невже ж цьому правда? - шибала думка по його голові. - Невже ж цьому правда? (Коцюб., І, 1955, 193).

6. у знач. вставн. сл. Справді. Добра такого таки зроду У мене, правда, не було (Шевч., II, 1953, 76); - Вирив вам дучку в повний профіль... Не дуже, правда, розкішно, але сухо (Гончар, III, 1959, 216); // Щоправда. Поки серед череню лежало трухле полінце (останнє),.. Катря була ніби покійна. Правда, чорні думки й тоді вже снували по її обличчю (Мирний, IV, 1955, 288).