праматір
ПРАМАТІР, тері, ж., заст., уроч. Прамати. Земле-землице, праматір наша і годувальнице! Ти мовчки й терпляче зносиш всіляку наругу, яку іноді чинять над тобою невдячні твої діти (Цюпа, Краяни, 1971, 28); Ось його хата, біла, з теплою солом'яною стріхою, порослою зеленим оксамитовим мохом, архітектурна праматір пристановища людського (Довж., I, 1958, 324).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | праматір | праматері |
Родовий | праматері | праматерів |
Давальний | праматері | праматерям |
Знахідний | праматір | праматерів |
Орудний | праматерю | праматерями |
Місцевий | на/у праматері | на/у праматерях |
Кличний | праматере | праматері |