прикажчицький
ПРИКАЖЧИЦЬКИЙ, а, е, іст. Прикм. до прикажчик 1, 2. Кінські голови і прикажчицькі морди вже сновигали попідвіконню і стукали в середохрестя рам окоренками нагайок: - Гей, люди! Економія вже пише контракти! (Стельмах, І, 1962, 186); Вчився [Валерик] тільки на високі бали, краще за всіх отих своєкоштних ябедників, прикажчицьких синків (Гончар, Таврія, 1952, 75).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | прикажчицький | прикажчицька | прикажчицьке | прикажчицькі |
Родовий | прикажчицького | прикажчицької | прикажчицького | прикажчицьких |
Давальний | прикажчицькому | прикажчицькій | прикажчицькому | прикажчицьким |
Знахідний | прикажчицький, прикажчицького | прикажчицьку | прикажчицьке | прикажчицькі, прикажчицьких |
Орудний | прикажчицьким | прикажчицькою | прикажчицьким | прикажчицькими |
Місцевий | на/у прикажчицькому, прикажчицькім | на/у прикажчицькій | на/у прикажчицькому, прикажчицькім | на/у прикажчицьких |