прилягання
ПРИЛЯГАННЯ, я, с . 1. Дія за знач. прилягати 2 і стан за знач. прилягати 4, 5. Стійкість мінералокерамічного різця багато в чому залежить від щільності прилягання пластинки до державки (Різальні інстр.., 1959, 84).
2. грам. Вид синтаксичного зв'язку слів у реченні, який полягає в граматичній залежності незмінних слів від яких-небудь слів речення. Приляганням називається такий зв'язок між словами в реченні, при якому залежне слово зв'язується з основним тільки за змістом, а закінченнями зв'язок не виражається (Грам. укр. мови, II, 1957, 8); Дієприслівник поєднується з означуваним словом (дієсловом ), як і прислівник, синтаксично шляхом прилягання означуючого до означуваного (Сучасна укр. літ. м., II, 1969, 296).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | прилягання | прилягання |
Родовий | прилягання | прилягань |
Давальний | приляганню | приляганням |
Знахідний | прилягання | прилягання |
Орудний | приляганням | приляганнями |
Місцевий | на/у приляганні | на/у приляганнях |
Кличний | прилягання | прилягання |