пристарітися
ПРИСТАРІТИСЯ, іюся, ієшся, док., розм. 1. Те саме, що пристаріти. Зросли і Менандрові діти, і сам він пристарівсь: кучері чорні припали морозом, думки поорали колись прехороше обличчя (Дн. Чайка, Тв., 1960, 165); Чимало часу збігло.. Моторний Ферідун уже пристарівсь, І пилом сад весни його припав (Крим., Вибр., 1965, 196); За днями, дні летіли і минали; Пристарілось і те, що змолоду цвіло (Гл., Вибр., 1957, 196); // Стати непридатним для вжитку після довгого користування. Новеє ситце на клинці, а пристаріється, так і сміття носять (Номис, 1864, № 5316).
2. перен. Перестати бути сучасним, актуальним.
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | пристаріюся | пристаріємося |
2 особа | пристарієшся | пристарієтеся |
3 особа | пристаріється | пристаріються |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | пристарівся | пристарілися |
Жіночий рід | пристарілася | |
Середній рід | пристарілося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | пристаріймося | |
2 особа | пристарійся | пристарійтеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | пристарівшись |