притакувати
ПРИТАКУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИТАКНУТИ, ну, неш, док. 1. Виражати згоду з ким-небудь, схвалення висловленої кимсь думки (перев. словом «так» або яким-небудь жестами). Говорив один тільки Глоба, водолаз лише притакував (Собко, Скеля.., 1961, 51); Гаврило Іванович слухав його уважно, кахикаючи та погладжуючи вусики і борідку, притакуючи головою та інколи придивляючись до виразу обличчя співрозмовника (Смолич, Світанок.., 1953, 458); - Та так! - притакнув Онуфрій, оглянувся і сів на землі, підібгавши під себе ноги (Коб., II, 1956, 47); - Шкода талану, шкода таких незвичайних здібностей; усе те запропаститься, треба тому якось зарадити, - говорив один з учителів, і всі притакнули (Ков., Світ.., 1960, 63).
2. кому. Повністю підтримувати кого-небудь, беззастережно погоджуватися з кимсь у всьому. Радюк мав звичай прямо говорить правду й не притакувать нікому (Н.-Лев., І, 1956, 560); Жінки не притакували майстрові, лиш за сиротами мовчки уступалися (Черемш., Тв., 1960, 68).
3. Давати позитивну відповідь на яке-небудь запитання (перев. словами «так», «еге» і т. ін.). - Шевченкового «Кобзаря» ви таки прочитаєте, добре?.. - Добре, - притакнула, засоромлена і по-своєму задоволена [Олена] (Вільде, Сестри.., 1958, 12); - То ви вперше в нашому Богдані? - Оля притакнула (Томч., Готель.., 1960, 10).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | притакую | притакуємо |
2 особа | притакуєш | притакуєте |
3 особа | притакує | притакують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | притакуватиму | притакуватимемо |
2 особа | притакуватимеш | притакуватимете |
3 особа | притакуватиме | притакуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | притакував | притакували |
Жіночий рід | притакувала | |
Середній рід | притакувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | притакуймо | |
2 особа | притакуй | притакуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | притакуючи | |
Минулий час | притакувавши |