прихапцем
ПРИХАПЦЕМ, присл., розм . Час від часу, уривками; несистематично. Досі шанували ми наших татків, наших добродіїв-опікунів .. так тільки прихапцем, без організації (Мак., Вибр., 1956, 300); На випадкових аркушиках паперу та в захалявних книжечках поетова рука прихапцем .. записувала рядки (Літ. Укр., 7.III 1969, 2); // Поспіхом, нашвидку; похапцем. Вона прихапцем накинула на себе одежу і, мов загіпнотизована, вибігла зі школи (Коцюб., І, 1955, 328); Зачувши голос посторонньої [сторонньої] людини, жінка схаменулася. Перестала ридати і перше, що зробила, це зіп'яла сорочку в себе на грудях і прихапцем запхала розпатлані коси (Вільде, Повнол. діти, 1960, 329).