промовницький
ПРОМОВНИЦЬКИЙ, а, е. Стос. до промовця і промовляння. І вчені, і проповідники, і навіть учні академій та університетів охоче дискутували, щоб вправлятися у вищій техніці промовницького мистецтва та тонкощах логіки й казуїстики (Тулуб, Людолови, І, 1957, 152).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | промовницький | промовницька | промовницьке | промовницькі |
Родовий | промовницького | промовницької | промовницького | промовницьких |
Давальний | промовницькому | промовницькій | промовницькому | промовницьким |
Знахідний | промовницький, промовницького | промовницьку | промовницьке | промовницькі, промовницьких |
Орудний | промовницьким | промовницькою | промовницьким | промовницькими |
Місцевий | на/у промовницькому, промовницькім | на/у промовницькій | на/у промовницькому, промовницькім | на/у промовницьких |