протік
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | протік | протоки |
Родовий | протоку | протоків |
Давальний | протокові, протоку | протокам |
Знахідний | протік | протоки |
Орудний | протоком | протоками |
Місцевий | на/у протоку | на/у протоках |
Кличний | протоку | протоки |
протока
ПРОТОКА, и, ж. 1. Рукав річки; річка або струмок, що з'єднує дві водойми. Внизу котив Дніпро свої хвилі, розпадаючись на кілька проток (Тулуб, Людолови, І, 1957, 122); Всі озерця і ставки сполучалися між собою протоками (Смолнч, І, 1958, 78); * Образно. В протоках вулиць клекіт сурми чути, В протоках вулиць чути дзвін підків (Перв., І, 1958, 75).
2. Вузька смуга води між двома ділянками суходолу, яка сполучає два моря, два океани або море з океаном. Хвилі .. оббризкують камінь, Де у протоці тісній проривається море шалене (Зеров, Вибр., 1966, 145); Ми пустилися з попутним штормом у вузьку протоку, залишаючи за собою оскаженілий океан (Ю. Янов., II, 1958, 86); Чорне море зв'язане протоками з Середземним морем (Фіз. геогр.., 6, 1957, 10).
3. Вузька порожнина, канал у живому організмі. Хоч печінка та підшлункова залоза мають вивідні протоки, вони є залозами з внутрішньою секрецією (Вибр. праці О. О. Богомольця, 1969, 248); Жовчні протоки .
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | протока | протоки |
Родовий | протоки | проток |
Давальний | протоці | протокам |
Знахідний | протоку | протоки |
Орудний | протокою | протоками |
Місцевий | на/у протоці | на/у протоках |
Кличний | протоко | протоки |