пушка
ПУШКА, и, ж. 1. рідко. Те саме, що гармата. Дванадцять пар пушок вперед себе одіслав [Хмельницький], А ще сам з города Чигрина рушав (Укр.. думи.., 1955, 120); Забув [Василь] увесь світ; хоч би йому тут з пушок палити, хоч би хто його не кликав, нічим би не вважив (Кв.-Осн., II, 1956, 46); Скорботні дні пішли в віки, Але лишилися навіки Людської витвори руки: Цар-пушка і Іван Великий (Рильський, III, 1961, 227); // ірон. Про рушницю. Зарядив [Уралов], прилаштував свою катеринівку [рушницю] до велосипеда і покотив на озера в степ. Зустрічні хлопці-казахи сміялися: всіх гусей твоя пушка переб'є!.. (Гончар, Тронка, 1963, 307).
@ Брати (взяти) на пушку - обманювати кого-небудь. Шестопал.. примусив себе посміхнутися: - На пушку береш? (М. Ю. Тарн., День.., 1963, 356); - Чи не задаються дівчата? - Чи не хочуть вони просто узяти нас на пушку? (Коцюба, Нові береги, 1959, 295); Як з пушки - неодмінно, точно. - От побачиш, коли куплю тобі нові черевики, як городській пані. - А була в собаки хата? - не добріє жінка. - В собаки хати не було, а в тебе черевики, як з пушки, будуть (Стельмах, II, 1962, 297).
2. діал. Рушниця. Дванадцять пушкарських душ чекають на його розказ, летять на його свист, з пушками, при усєкі [різній] зброї (Хотк., II, 1966, 95); Звеліли [жандарми] зганяти до сільської управи лісорубів, бокорашів [плотарів], чабанів. І люди йшли, а що поробиш, коли над головою стоїть жандарм із своєю пушкою... (Скл., Карпати, II, 1954, 9).
3. діал. Металева банка, коробка. Входить Хоростіль, з клунком на плечах, у полотнянім плащі і брилі, через плечі перевішена пушка ботанічна (Фр., IX, 1952, 161).
4. діал. Дрібка. - Нате вам це зілля, киньте пушку до окропу та й дайте [хворому] на ніч напитися (Март., Тв., 1954, 46).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | пушка | пушки |
Родовий | пушки | пушок |
Давальний | пушці | пушкам |
Знахідний | пушку | пушки |
Орудний | пушкою | пушками |
Місцевий | на/у пушці | на/у пушках |
Кличний | пушко | пушки |
пушок
ПУШОК, ч. 1. род. шку. Зменш.-пестл. до пух 1-3. Тепер він бачив усі її рухи,.. всю її постать, малу, м'якеньку, наче курчатко з жовтим пушком (Коцюб., II, 1955, 198); З-під воріт.. вилізла стара гуска, а за нею викотились маленькі гусенята в темно-жовтуватому пушку (Шиян, Баланда, 1957, 80); Кашлянув Петро в кулак, пушок погладив на верхній губі, береться за двері (Тесл., З книги життя, 1949, 143); Очима він зупинився на її маленькому вушкові з ледь помітним блискучим пушком (Чорн., Визвол. земля, 1959, 63); Як молодим пушком зазеленіє липа, До тебе, лагідний нащадку Арістіппа, До тебе я з'явлюсь, у твій славетний дім (Зеров, Вибр., 1966, 393); Летів з осокорів білий пушок (Дор., Літа.., 1957, 22); * У порівн. Весельцем погрібався [Харон], По Стиксові, як стрілка, мчався, Був човен легкий, як пушок (Котл., І, 1952, 130); Сніг пушком по слободі (Воронько, Тепло.., 1959, 35).
@ Рильце (рильця) в пушку див . рильце.
2. род. шка. Жмуток м'яких, пухнастих волокон, яким пудрять, пудряться. Найперше ухопила [Екбаль] пушок з пудрою і швидко-швидко забілила носа (Л. Укр., III, 1952, 710).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | пушок | пушки |
Родовий | пушку | пушків |
Давальний | пушкові, пушку | пушкам |
Знахідний | пушок | пушки |
Орудний | пушком | пушками |
Місцевий | на/у пушку | на/у пушках |
Кличний | пушку | пушки |
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | пушок | пушки |
Родовий | пушка | пушків |
Давальний | пушкові, пушку | пушкам |
Знахідний | пушок | пушки |
Орудний | пушком | пушками |
Місцевий | на/у пушку | на/у пушках |
Кличний | пушку | пушки |