РАЗ¹, ч. 1. род. у. У сполуч. із числівником «один» або без нього означає однократність дії. Раз добром нагріте серце Вік не прохолоне! (Шевч., І, 1963, 242); Хоча вже минуло з двадцять п'ять років, як на Поділлі звелося чумацтво, але дід Ярош і досі звав чумаками усіх, хто хоч один раз міряв із ним старі запорозькі шляхи та густо-широкі степи, мандруючи в Крим чи на Дон (Стельмах, І, 1962, 20); // У сполуч. з іншими кількісними числівниками вказує на повторення дії. Село теж кипіло. Вже по два рази пробігали по всіх хатах дворові, приказуючи, щоб усі, старе й мале, виходили зустрічати князя (Хотк., І, 1966, 105); Кілька разів читав і перечитував Шевченко теплі рядки Лизогубового листа - перший привіт з рідного краю (Тулуб, В степу.., 1964, 184).

@ В один раз - відразу, раптово. - Хіба в земстві не ті люди, що й були?.. Хіба вони в один раз перемінилися... Чого ж їм можна служити? Чому мені ні?.. (Мирний, І, 1949, 391); За один раз - в один прийом. Довго крутив Йонька той шматочок сала з усіх боків та прицмокував і вирішив з'їсти за один раз (Тют., Вир, 1964, 434); За одним разом - зразу, без передишки. - Ех! Коли б мені літ двадцять назад,.. оцей стакан за одним разом до дна осушив, а тепер то невеличкими ковтками треба випивати (Мирний, III, 1954, 278); Не раз, [і] не два див. два; Одного разу див один; Раз-другий - трохи, недовго. Хома став на лежанку, потяг раз-другий Павла за ноги. Той розчунявся, вставився сонними очима на Хому (Тют., Вир, 1964, 367); Раз за разом; Раз по (поз, попри, у) раз - регулярно, систематично, весь час повторюючись (повторюючи) один за одним. В лощині раз за разом зривалось «ура», гучне, далеко тануче, але піхоти не видно було (Гончар, III, 1959, 138); Яків під'їхав до брами і тут побачив Тодоску: підпираючи плечима хвіртку, вона майстерно лузала насіння і раз по раз поглядала на ставок, звідки долітав сміх і веселий гомін (Стельмах, І, 1962, 327); Горпина раз поз раз важко зітхає (Мирний, І, 1954, 286); Взяла [мама] рискаль і копає [бараболю], раз попри раз корчі розриває (Стеф., І, 1959, 95); Настрій у нього був чудовий, рота йшла легко й весело, і Тарас Григорович крокував з нею в ногу і раз у раз перекидався жартом із правофланговими (Тулуб, В степу.., 1964, 246); Раз од разу - з кожним новим випадком. Присушений паперами і чужою горілкою, писар.. щось вичитував з паперів і раз од разу питально поглядав на старшину, а той глибокодумно похитував головою і промовляв із диму єдине слово: - Мм, - да! (Стельмах, І, 1962, 211); Сто раз див. сто; [Як] раз плюнути див. плюнути.

2. род. у. У сполуч. з порядковими числівниками, вказівними та означальними займенниками, прикметниками характеризує дію кількісно, вказує на її багатократність. Поромщик їх щонайглавніший З Енеем їздив всякий раз, Йому слуга був найвірніший (Котл., І, 1952, 111); От уже третій раз приходить [Маруся] сюди, на камінь, а легіня немає (Хотк., II, 1966, 58); Коли Кирдягу привели в круг і поставили перед радою, старшина в останній раз запитала: - Ну, як, панове, чи всі згодні, щоб Кирдяга був кошовим? (Довж., І, 1958, 234).

@ В іншому разі див. інший; В (у) кожному (кожнім) разі - за будь-яких обставин. Альманах мій ще не друкується.. В кожному разі за місяць, не пізніше подам у цензуру (Коцюб., III, 1956, 248); В самий раз: а) вчасно; коли це потрібно. Мати його.. обох чоловіків пережила, а ще здавалась наче молодою, ще б заміж в самий раз іти (Григ., Вибр., 1959, 109); б) якраз впору (про одяг, взуття і т. ін.). Коли б у нього була зайва сорочка або, скажімо, валянці - вони довго не втримались би в хаті, адже мав чимало друзів, яким би та сорочка чи взуття прийшлися в самий раз (Збан., Сеспель, 1961, 187); В (у) такому разі - за даних обставин, умов; тоді. - Вам права старшини відомі?.. - Відомі. - То чому ж ви в такому разі своїх підлеглих повкладали спати, а самі стоїте над ними в ролі няньки (Гончар, III, 1959, 309); В усякому разі - за будь-яких обставин, умов. Він наче збоку дивився на самого себе, і той Дажечников, якого він бачив, видавався йому коли не зовсім смішним, так, в усякому разі, гідним жалю (Перв., Дикий мед, 1963, 264); Другим разом - те саме, що Іншим разом (див. інший). Хочеться мені.. спробувати свої сили на великій речі, на романі - та лячно. Ну, та про це другим разом, коли дозволите ще написати до Вас (Коцюб., III, 1956, 196); Інший раз див. інший; Іншим разом див. інший; Кожен раз; Кожного разу - постійно, використовуючи будь-яку нагоду. Заходячи до мінометників, замполіт кожного разу питав, чи зберігається ще в них той альпійський канат, з яким вони колись штурмували скелю (Гончар, III, 1959, 203); На перший раз - для початку. - Всьому знає [Галя] лад дати. А що вона має лишнє там, то то ще краще. Буде об віщо на перший раз руки зачепити (Мирний, І, 1949, 354); Ні в якому разі - ні за яких обставин, умов; ні за що. - Сосну [для будівництва корабля] треба.. рубати взимку, коли сосна дзвенить від удару, як орган. Ні в якому разі не брати дерева весняної рубки. Весною.. дерево повне соку (Ю. Янов., II, 1958, 124); Ні разу - ніколи. Три роки дивився він на ту повітку, але ні разу не приходила до голови така думка [звести нову] (Коцюб., І, 1955, 43); Раз і назавжди - на весь час, остаточно, безповоротно. У нього було довге бліде обличчя, на якому раз і назавжди відбився вираз безмежного здивування (Голов., Тополя... 1965, 9); Раз та (да) гаразд - хоч рідко, та добре, як слід. Не гнівайся, що так рідко пишу, але ж бачиш, - раз та гаразд (Л. Укр., V, 1956, 41); У крайньому разі див. Крайній; У (в) разі потреби див. потреба; Як раз та два - дуже швидко, не гаючи часу, миттю. - Так і держи все під запором, а то, як раз та два рознесуть [кріпаки]! (Мирний, І, 1949, 306); У противному разі див. противний².

3. невідм. Уживається при лічбі в знач. кільк. числ. один. Моє життя стало зараз таке коротке, що я кроками можу змірять його. Раз, два, три, чотири... (Коцюб., II, 1955, 267); А далі, далі комсомольці ідуть у ногу: раз, два, три! (Сос., І, 1957, 177); // розм., рідко. Уживається при переліку на позначення першого пункту. Взяти наймичку - тяжко: раз те, що нічим платити, а друге - що наймичка не догляне господарства як слід (Коцюб., І, 1955, 67); - Жалкую, що не став героєм. Не вийшов! - Боявся, чи що? - спитав Роман. - Раз, що боявся, а друге, й головним чином, якось не щастило (Довж., І, 1958, 390).

@ Раз-два [- і кінець]; Раз-раз [- і кінець]; Раз-раз - і (вже й) готово - уживається для підкреслення швидкості дії. - Чуєш, зараз мені погодись з жінкою, - обернувсь старшина до Гната, - щоб мені не було межи вами незгоди! В мене нема довго! Раз-два - і кінець! (Коцюб., І, 1955, 38); Яшко невгамовний із розгону з кручі через голову у воду. І Стьопа схопився, щоб і собі. Але раптом згадав і зупинився. А потім почав одягатися. Петро з Омельком і собі до одежі. Раз-раз і побігли вздовж річки (Головко, І, 1957, 189); Василь розв'язав вузлика і, не розгортаючи хустки, подав дідові. - Он, бач, як воно означа, - молодість. Раз-раз - вже й готово (Хотк., І, 1966, 100).

4. у знач. присудка. Уживається для вираження раптової, несподіваної для когось дії. Вона пантерою заходить, Тарасу в спину поціля... Уже кинджал над головою... Але Зарема в двері: раз! І панна скрикнула од болю, і на підлозі простяглась... (Сос., І, 1957, 389).

@ От тобі й раз! - уживається при вираженні здивування, заперечення і т. ін. - Сідлай жеребця. Мені їхати треба. - Як же я його засідлаю, як він пасеться аж за Радьківщиною? - ..А хто тобі давав розпорядження там пасти? - От тобі й раз!.. Хіба ж ви, забули, як ми їхали степом і ви казали, що там сільрадівська толока і щоб я тамечки пас (Тют., Вир, 1964, 65).

РАЗ², присл. Якось, одного дня, колись. Раз увечері зимою, У одній свитині, Іде боса титарівна І несе дитину (Шевч., II, 1953, 81); Раз Нимидора сиділа коло вікна й дивилась в одчинену кватирку (Н.-Лев., II, 1956, 248); Раз понад самим урвищем тихо проїхало два вершники (Тют., Вир, 1964, 532).

РАЗ³, спол., розм. Уживається для приєднання умовних підрядних речень; якщо. І сьогодні, в цей вечір іскристий, не забуть мені слів тих твоїх: «Значить, гарні вони, комуністи, раз пішов мій онучок до них» (Сос., І, 1957, 240); Я собі й думаю: «Мене ж дядина просила взяти ще шматочок. Раз просила, то чому не взяти?» (Багмут, Опов., 1959, 7); І коли вже його [Махна] піймають?.. - А ми, думаєте, даром оце тут? - перейшов раптом на шепіт Маркіян. - В повіті вже, видно, щось прочули, раз дозори оце порозсилали в усі кінці (Гончар, II, 1959, 240).

РАЗИТИ, ражу, разиш, недок., перех. 1. Робити рани зброєю, убивати, знищувати (ворога). Їх [оборонців].. стріли смертельно разили монголів і стримували їх від наближення (Фр., VI, 1951, 80); Наливайко відчув надійну праву руку й, перехилившись у сідлі, без промаху разив ошелешених жовнірів (Ле, Наливайко, 1957, 312); Меч, вкладений у руки Котовського, разив поганців направо й наліво (Довж., III, 1960, 179); // перен. Непримиренно ставлячись до кого-, чого-небудь, нещадно викривати, піддавати гострій критиці. Письменник [П. Мирний] разить капіталізм майже в кожному своєму творі (Вісник АН, 5, 1949, 13); Юрій Мельничук своїм пером разив паліїв війни - заокеанських агресорів, вів вогонь проти підлих запроданців - буржуазних націоналістів, зривав машкару з католицьких мракобісів (Літ. Укр., 7.V 1965, 4).

2. діал. Вражати. (див. вражати¹). Шелест шовків, мірний стук соток кроків, грім музики з галереї, блиск ламп.. і сотень молодих очей - усе це тепер разило його, непокоїло й мучило (Фр., VI, 1951, 243); Я доволі завчасу почула, що моя врода симпатична, та що я можу вважатись «доброю партією».. Пізніше ставало це мені прикро й важко, а часом просто разило й ображало (Коб., II, 1956, 322).

3. діал. Уражати, осліплювати (про яскраве світло). Лагідне зеленковате [зеленкувате] світло вдарило Іванові в очі, але не разило їх зовсім (Фр., III, 1950, 137).