РЕБРО, а, с . 1. Дугоподібний скелетний утвір людини і хребетних тварин, який іде від хребта до грудної кістки. Грудні хребці сполучаються з 12 парами ребер. Ребра мають вигляд вузьких зігнутих пластинок, які на своєму передньому кінці переходять у хрящі (Анат. і фізіол. люд., 1957, 33); Горленкові стало погано. Шабля Потоцького розрубала йому плече, ключицю і перші ребра (Тулуб, Людолови, І, 1957, 37); Пара клубилась над опуклими ребрами конячини (Ільч., Серце жде, 1939, 172); * У порівн. Вікна [халупок] були повидирані, комишові стріхи обсипались, і кінці лат стирчали з них, як ребра кістяка (Коцюб., І, 1955, 368).

@ Адамове ребро див. адамів; Аж ребра знати на кому - хто-небудь дуже худий. - Чого ви колись були сухі, аж ребра на вас було знать, а тепер од ситі трохи не луснете? - питає кішечка в собак (Н.-Лев., III, 1956, 298); Гачком за ребра (зачіпати) див. гачок; М'яти ребра див. м'яти; Обламати ребра див. обламувати¹; Поламати ребра див. поламати; Полатати ребра див. полатати; Полічити ребра див. полічити; Полоскотати ребра кому - сильно побити кого-небудь. - Левко похваляється добре полоскотати ребра Юркові Дзвонарю. - На що добре, а на це в Левка вистачить розуму (Стельмах, І, 1962, 521); Порахувати ребра див. порахувати; Ребра світяться: а) дуже виснажений. Худий, аж ребра світяться (Номис, 1864, № 8551); б) голий без одягу. Голе, аж ребра світяться (Укр.. присл.., 1955, 41); Ребрами світити - бути дуже худим, виснаженим. [Загуба:] Коні були - хоч на виставку, а тепер, мабуть, ребрами світять? (Мам., Тв., 1962, 487); Сивина в бороду, а чорт (біс) у ребро див. борода.

2. Частина кістяка якої-небудь споруди або предмета, яка щось підтримує чи скріплює собою. Коромисло [жатки].. складається з двох пластин.., зміцнених ребрами.. і з'єднаних одна з одною заклепками (Зерн. комбайни, 1957, 106); Панель [перекриття] складається з часто розміщених ребер, зв'язаних одне з одним тонкою плитою (Наука.., 2, 1955, 9); Працювали дружно й весело. Вже на другий день, наче кістяк велетенського ящура, стирчали над обмілиною шпангоути - ребра майбутнього корабля, міцно вправлені в килеву колоду (Тулуб, В степу.., 1964, 260).

@ Світити (світитися, зяяти) ребрами - бути напівзруйнованою (про споруду). Пригадувалося далеке село на Катеринославщині. Голод там. Розкриті хати, повітки світять ребрами (Головко, І, 1957, 87); Декілька років потім стояла вона [хата] на крутому горбі - мертва, як кістяк, зяяла чорними дірками своїх вікон та дверей, голими ребрами кроков (Крот., Сини.., 1948, 23).

3. Місце, лінія перетину двох площин. Грані кристала перетинаються в ребрах (Рентгеногр. мет., 1959, 79); Кристали обмежені плоскими, підпорядковано розміщеними гранями, які збігаються в ребрах та вершинах (Знання.., 2, 1966, 1); // Виступ або кут, утворюваний у місці перетину двох площин. Гора так і нависла кам'яними ребрами над рікою (Фр., III, 1950, 7); Хід сполучення.. викопаний на ребрі гори (Ю. Янов., II, 1954, 242); // Вузький край або бік якого-небудь предмета (по його довжині). Динченко сидів згорбившись і замислено водив пальцем по ребру стола (Шовк., Інженери, 1956, 53); Ящики з листовим склом ставлять на ребро вздовж кузова [автомобіля] на підстилку з соломи (Підручник шофера.., 1960, 306).

4. у знач. присл. ребром. Вертикально.

@ Ставити (поставити) питання ребром - питати про що-небудь або заявляти щось відверто, принципово, категорично, з усією рішучістю. - Я зла нікому не робив, Лише собі робив добро, - Один «добряк» так заявив, Питання ставлячи ребром. Ну, що йому я відповім? Якщо лише про себе дбав, Ти заподіяв шкоду всім (Дмит., В обіймах сонця, 1958, 160).