розбитний
РОЗБИТНИЙ, а, е, розм. Який уміє вдало, швидко, за будь-яких обставин усього добиватися, все діставати і т. ін.; спритний, моторний. - Приїде сьогодні... з вантажем... Все зробила, все дістала розбитна Ольга (Шиян, Баланда, 1957, 189); Хазяїн із тих розбитних гуляй-пільськчх хурщиків, що розжилися до революції на торгівлі хлібом (Гончар, II, 1959, 332); Не балувана людською увагою і ласкою, з вигляду ніби смілива і розбитна, а насправді дуже чутлива на кожну нещирість, Мотя особливо цінувала щирість і відвертість в людях (Коз., Сальвія, 1959, 125).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | розбитний | розбитна | розбитне | розбитні |
Родовий | розбитного | розбитної | розбитного | розбитних |
Давальний | розбитному | розбитній | розбитному | розбитним |
Знахідний | розбитний, розбитного | розбитну | розбитне | розбитні, розбитних |
Орудний | розбитним | розбитною | розбитним | розбитними |
Місцевий | на/у розбитному, розбитнім | на/у розбитній | на/у розбитному, розбитнім | на/у розбитних |