розбурхуватися
РОЗБУРХУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., РОЗБУРХАТИСЯ, аюся, аєшся, док. 1. Втрачати спокій: розтривожуватися. - І мені не хочеться спати, розбурхався спогадом... (Козл., Весн. шум, 1952, 103).
2. Ставати бурхливим, неспокійним (про річку, море і т. ін.). Розбурхались води, розлилися ріки І ниви, І села руйнують навіки (Фр., XIII, 1954, 168); // Ставати діючим, вибухати (про вулкан).
3. Наростати, посилюватися, досягати великої інтенсивності, сили у своєму вияві (про явища природи). Цього дня як навмисне зранку розбурхався вітер, а навечір розходилася буря (Баш, Вибр., 1948, 86); На третій день розбурхалась гроза: з громами, блискавками, але без дощу (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 577).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | розбурхуюся | розбурхуємося |
2 особа | розбурхуєшся | розбурхуєтеся |
3 особа | розбурхується | розбурхуються |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | розбурхуватимуся | розбурхуватимемося |
2 особа | розбурхуватимешся | розбурхуватиметеся |
3 особа | розбурхуватиметься | розбурхуватимуться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | розбурхувався | розбурхувалися |
Жіночий рід | розбурхувалася | |
Середній рід | розбурхувалося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | розбурхуймося | |
2 особа | розбурхуйся | розбурхуйтеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | розбурхуючись | |
Минулий час | розбурхувавшись |