розважання
РОЗВАЖАННЯ, я, с . Дія за знач. розважати. - Дівка, кажуть, як верба: де посади, там і прийметься. - Не дуже вгамовалась [вгамувалась] Леся од такого розважання; рвалась, кричала, здіймала до неба руки (П. Куліш, Вибр., 1969, 103); По довгих розважаннях і тайних нарадах вийшло вкінці, щоби конче виїхати до більшого міста на м'ясниці (Кобр., Вибр., 1954, 90).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | розважання | розважання |
Родовий | розважання | розважань |
Давальний | розважанню | розважанням |
Знахідний | розважання | розважання |
Орудний | розважанням | розважаннями |
Місцевий | на/у розважанні | на/у розважаннях |
Кличний | розважання | розважання |