роздроблений
РОЗДРОБЛЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до роздробити. Коли майор сяде, то знов підвестися на свої вічно ниючі ноги, роздроблені осколками ще в сорок першому, буде йому дуже тяжко (Гончар, III, 1959, 103); Важко було об'єднати військові сили роздробленої на окремі князівства Київської держави (Іст. укр. літ., I, 1954, 42); // у знач. прикм. Чотирилітня.. дівчинка, з очима, як два діаманти, годувала голубів роздробленим малаєм (Вільде, Сестри.., 1958, 517); Чумак сперся на гвинтівку і, підігнувши роздроблену ногу, поволі опустився на сани (Мик., II, 1957, 311); ІІІовкун не міг як слід володіти роздробленою щелепою (Гончар, III, 1959, 115).
2. у знач. прикм., перен. Ідейно роз'єднаний, розпорошений. Право панщини, на їх [селян] думку - право насильства озброєних і зорганізованих людей над безборонними й роздробленими (Фр., VI, 1951, 274).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | роздроблений | роздроблена | роздроблене | роздроблені |
Родовий | роздробленого | роздробленої | роздробленого | роздроблених |
Давальний | роздробленому | роздробленій | роздробленому | роздробленим |
Знахідний | роздроблений, роздробленого | роздроблену | роздроблене | роздроблені, роздроблених |
Орудний | роздробленим | роздробленою | роздробленим | роздробленими |
Місцевий | на/у роздробленому, роздробленім | на/у роздробленій | на/у роздробленому, роздробленім | на/у роздроблених |