розніжений
РОЗНІЖЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до розніжити. З якогось закапелка виліз кіт, ткнувся Лаврінові в коліна і, розніжений теплом і запахом м'яса, голосно замуркотів (Донч., III, 1956, 126); Куди це так рано? - кволим і розніженим зі сну голосом запитала Юля (Тют., Вир, 1964, 225).
2. у знач. прикм., перен., розм. Який розніжився, став дуже чутливим до труднощів, нездатним витримувати велике фізичне або моральне напруження. Розніжені яничари погано переносили похід (Тулуб, Людолови, II, 1957, 523).
3. у знач. прикм., рідко. Який виражає ніжність. Розніжені очі.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | розніжений | розніжена | розніжене | розніжені |
Родовий | розніженого | розніженої | розніженого | розніжених |
Давальний | розніженому | розніженій | розніженому | розніженим |
Знахідний | розніжений, розніженого | розніжену | розніжене | розніжені, розніжених |
Орудний | розніженим | розніженою | розніженим | розніженими |
Місцевий | на/у розніженому, розніженім | на/у розніженій | на/у розніженому, розніженім | на/у розніжених |