розораний
РОЗОРАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розорати. Далеко й широко виднілася лише.. розорана земля і де-не-де сільська хатина (Коб., Вибр., 1949, 334); Вважають, що земельні багатства у нас невичерпні. Насправді це не так. Усі землі у нас в основному вже розорані (Хлібороб Укр., 4, 1969, 30); // у знач. прикм. Там, на розораній ріллі з рудими латками глею, убого витикалася рунь (Панч, II, 1956, 432); // розорано, безос. присудк. сл. Вечір виплив зоряно Понад окрайцями землі, Де трактором розорано Розлив фіалковий ріллі (Стельмах, V, 1963, 183).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | розораний | розорана | розоране | розорані |
Родовий | розораного | розораної | розораного | розораних |
Давальний | розораному | розораній | розораному | розораним |
Знахідний | розораний, розораного | розорану | розоране | розорані, розораних |
Орудний | розораним | розораною | розораним | розораними |
Місцевий | на/у розораному, розоранім | на/у розораній | на/у розораному, розоранім | на/у розораних |