розпотрошити
РОЗПОТРОШИТИ, шу, шиш, док., перех., рідко. Очистити від нутрощів, потрухів; // перен. Розбиваючи, розгромити, зруйнувати. Ми розпотрошим кодло ваше (Сос., І, 1957, 403); Було тільки люте бажання швидше розпотрошити цю гору стріляючої сталі (Гончар, II, 1959, 376); // перен. Розриваючи, знищити. Він з звірячою ненавистю кинувся на книжку і розпотрошив її (Вільде, Сестри.., 1958, 367).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | розпотрошу | розпотрошимо |
2 особа | розпотрошиш | розпотрошите |
3 особа | розпотрошить | розпотрошать |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | розпотрошив | розпотрошили |
Жіночий рід | розпотрошила | |
Середній рід | розпотрошило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | розпотрошімо | |
2 особа | розпотроши | розпотрошіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | розпотрошивши |