розтрачувати
РОЗТРАЧУВАТИ, ую, уєш і рідко РОЗТРАЧАТИ, аю, аєш, недок., РОЗТРАТИТИ, ачу, атиш, док., перех. 1. Витрачати, тратити, перев. легковажно (гроші, цінності і т. ін.). Не буде нам ні слави, ні пам'яті.. Розтратять, що ми зібрали, а нам і спасибі не скажуть (Кв.-Осн., II, 1956, 25); // перен. Нерозумно використовувати (сили, час і т. ін.) на що-небудь дріб'язкове, не варте уваги. Дужий, пожадливий, знав [Баглай] лиш одне - не розтрачувать сил! (Шер., Дружбою.., 1954, 81); Життя іде, життя летить, А я розтрачую без тями Від долі визначені дні (Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського, 1949, 212); Не цікаве диво або нікчемна забавка тягли Вас туди [до Лейпціга]; не жага віятись по світу та розтрачати набуту силу поривала Вас (Мирний, V, 1955, 415); Ті скарби найкращі душі молодої Розтративши марно, без тями, Жебрак одинокий, назустріч недолі Піду я сумними стежками (Фр., XI, 1952, 20).
Розтрачувати (розтратити) [самого] себе - витрачати свою енергію, свої фізичні й душевні сили на що-небудь дріб'язкове, не варте уваги. Нещасливий в особистому житті, він мало дорожив ним і розтрачував себе з феноменальною силою (Довж., III, 1960, 82).
2. Злочинно витрачати довірені гроші, цінності або інше майно. - Під суд, так під суд, я згоден, це я розтратив ці кілька тисяч! (Ле, Міжгір'я, 1953, 175).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | розтрачую | розтрачуємо |
2 особа | розтрачуєш | розтрачуєте |
3 особа | розтрачує | розтрачують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | розтрачуватиму | розтрачуватимемо |
2 особа | розтрачуватимеш | розтрачуватимете |
3 особа | розтрачуватиме | розтрачуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | розтрачував | розтрачували |
Жіночий рід | розтрачувала | |
Середній рід | розтрачувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | розтрачуймо | |
2 особа | розтрачуй | розтрачуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | розтрачуючи | |
Минулий час | розтрачувавши |