розхвильований
РОЗХВИЛЬОВАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до розхвилювати і розхвилюватися. Співали [пташки].. весні, співали розхвильованій до сліз Вутаньці (Гончар, II, 1959, 196); З берегів Дойрана, дуже в той день розхвильованого, бачили ми гори і навіть селища Греції (Рильський, Веч. розмови, 1964, 144).
2. у знач. прикм. Який розхвилювався, став неспокійним. Замфір покинув розхвильовану громаду, не вияснивши собі гаразд очікуваного лиха (Коцюб., І, 1955, 195); Жінки оточили міцним колом розхвильовану Оленку й одна поперед одної щебетали їй слова здивування, поваги й ласки (Кир., Вибр., 1960, 257).
3. у знач. прикм. Який став бурхливим, розбурханим (про річку, море і т. ін.). Друг один - по один бік, Другий друг - по другий бік, А між ними скаженіє Розхвильований потік (Бичко, Сійся.., 1959, 111); *Образно. Вітри шуміли, шепотіли у розхвильованих житах (Гонч., Вибр., 1959, 23).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | розхвильований | розхвильована | розхвильоване | розхвильовані |
Родовий | розхвильованого | розхвильованої | розхвильованого | розхвильованих |
Давальний | розхвильованому | розхвильованій | розхвильованому | розхвильованим |
Знахідний | розхвильований, розхвильованого | розхвильовану | розхвильоване | розхвильовані, розхвильованих |
Орудний | розхвильованим | розхвильованою | розхвильованим | розхвильованими |
Місцевий | на/у розхвильованому, розхвильованім | на/у розхвильованій | на/у розхвильованому, розхвильованім | на/у розхвильованих |