розчина
РОЗЧИНА, розм. РОЩИНА, и, ж. Закваска для тіста. [Мелашка:] Та йдіть-бо дайте борошна, а то розчина збігає (К.-Карий, І, 1960, 239); - Тетерю варили з борошна пополам з пшоном і вчиняли розчиною, як і тісто на хліб (Стор., І, 1957, 266); Кислий дух поту і рощини, як кіт лінивий на печі, міцно заліг у пекарні (Коцюб., II, 1955, 58).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | розчина | розчини |
Родовий | розчини | розчин |
Давальний | розчині | розчинам |
Знахідний | розчину | розчини |
Орудний | розчиною | розчинами |
Місцевий | на/у розчині | на/у розчинах |
Кличний | розчино | розчини |