розім'ятий
РОЗІМ'ЯТИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до розім'яти. Розім'ятий колесами вогкуватий пісок виповзає з-під ніг, ніби йому боляче, що на нього наступають (М. Ол., Чуєш.., 1959, 56); Йому доводилось місити пливку снігову потеруху, розім'яту людськими ногами (Збан., Сеспель, 1961, 245); // у знач. прикм. Як тільки поросята привчаються пити молоко, їм дають варену кашу з ячмінної або вівсяної дерті, поступово домішуючи до каші варену і розім'яту картоплю (Колг. Укр., 1, 1957, 23).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | розім'ятий | розім'ята | розім'яте | розім'яті |
Родовий | розім'ятого | розім'ятої | розім'ятого | розім'ятих |
Давальний | розім'ятому | розім'ятій | розім'ятому | розім'ятим |
Знахідний | розім'ятий, розім'ятого | розім'яту | розім'яте | розім'яті, розім'ятих |
Орудний | розім'ятим | розім'ятою | розім'ятим | розім'ятими |
Місцевий | на/у розім'ятому, розім'ятім | на/у розім'ятій | на/у розім'ятому, розім'ятім | на/у розім'ятих |