ростина
РОСТИНА, и, ж., заст. Рослина. Дворик посипано піском і засаджено де-не-де тривкими ростинами, здебільша агавами (Л. Укр., III, 1952, 270); Ростини боялись навіть тягти сік із землі, пити холодну росу, виправити зібгані листочки, розгорнути звинені квітки (Коцюб., І, 1955, 176); Прийди ж, прийди [весна]! Тепла і світла прагнуть Усі живі створіння, всі ростини І без твоєї ласки замирають (Сам., І, 1958, 116); *У порівн. Немов ростина, у котрої корінь Хробак підточить, голову схиляє, Опустить листя.., так Валентій похиливсь (Фр., XIII, 1954, 203).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | ростина | ростини |
Родовий | ростини | ростин |
Давальний | ростині | ростинам |
Знахідний | ростину | ростини |
Орудний | ростиною | ростинами |
Місцевий | на/у ростині | на/у ростинах |
Кличний | ростино | ростини |