РУБКА¹, и, ж. 1. Дія за знач. рубати 1-4, 6 і рубатися 1. Рубку лісу треба провадити тільки взимку (Колг. Укр., 2, 1958, 38); У жилих будівлях зруб завжди робили з лишком, причому лишок нижніх вінців був коротким, рубка першого вінця робилася зовсім без лишку (Дерев. зодч. Укр., 1949, 10); Був Сагайдак молодий, кароокий. Такий, як у думі про нього співали. Походів і рубок зав'южені роки Старі кобзарі у слова свої клали (Мал., Звенигора, 1959, 233).

РУБКА², и, ж. 1. На кораблях та суднах - закрите приміщення на верхній палубі (чи вище від неї в надбудові), стіни якого не доходять до бортів. В рубці, що височіла над палубою, біля штурвала стояв старий чоловік (Жур., Вечір.., 1958, 382); Гриць вибіг з каюти на верхню палубу, зайшов у стернову рубку (Ткач, Гриць.., 1955, 7); Він ночі і дні проводив у штурманській рубці, не довіряючи нікому керма (Рибак, На світанку, 1940, 81).

^ Бойова рубка - приміщення на військовому кораблі, де зосереджено управління кораблем і його зброєю. [Представник «Стремительного»:] Ми мінами на дно вас пустимо. За мною, товариші! До мінних апаратів! Рубок бойових! (Корн., І, 1955, 30).

2. Назва різних спеціальних приміщень. Рубка радиста: де були жмуття проводів - одні корінці стирчать, хтось пообрізував чепурно (Гончар, Тронка, 1963, 239); З передньої рубки виглянув льотчик. Жестом підкликав до себе зв'язківця (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 118).

РУБОК, бку, ч., заст. 1. Сорт лляного полотна. Шила кошульку з тонкого рубку (Сл. Гр.); Стара скрині з комори викочує та оксамити, рубки тонкії вибирає та кроїть та приміряє на панночку (Вовчок, І, 1955, 107).

2. Хустка з батисту або перкалю. Тонкий рубок на всю голову (Сл. Гр.); І оце вже коло його, і одкида [дівчина] рубок з лиця, і чує Остап любії слова й пізнає козачку-дівчину з русою косою, невільничку турецьку (Вовчок, І, 1955, 335).